Пастирське послання на День Богопосвяченого Життя A.D. 2021

Дорогі Особи Богопосвяченого Життя!
Дорогі Священики!
Улюблені Брати і Сестри!

Черговий День Богопосвяченого Життя, який ми, як і щороку, відзначаємо в Свято Стрітення Господнього, це особлива нагода подякувати Богові за дар, яким є для всієї Церкви чернече життя у різних його формах та вимірах. Це також нагода висловити вдячність за все те добро, яке ми отримали і постійно отримуємо завдяки молитві та праці богопосвячених людей.

Але не будемо зупинятися лише на вдячності. Поміркуймо над тим, як богопосвячене життя стосується і впливає на кожного з нас, адже це не справа лише невеликої групи християн. Чернече життя було дано всім нам, щоб ми могли черпати з його переваг та благословення, а також щоб ми могли піклуватися, захищати та підтримувати його.

Богопосвячене життя – це плід живої віри, щирої молитви та свідчення християнського життя в сім’ях, парафіях та у всіх інших спільнотах Церкви. І, хоча кожне покликання до життя в монашестві – це завжди незаслужена Божа благодать, дарована грішній людині, від усіх нас залежить, чи будемо ми просити про цю благодать, чи будемо на неї відкриті та готові її прийняти. Тому просімо Бога пробудити в нас прагнення живої віри, щоб наші сім’ї, парафії та спільноти могли стати сприятливим середовищем для формування та розвитку чернечих покликань.

Коли Господь Ісус почав виконувати своє покликання, Він залишив сімейний дім і вирушив у дорогу. Він розпочав з того, що прибув над Йордан, куди приходили натовпи, щоб послухати вчення та охреститися від Йоана Хрестителя. Потім Він вирушив в пустелю, щоб відбути там своєрідні реколекції. Перемога над дияволом, який Його спокушував, стала свідчення тієї сили, яку Бог дає кожному, хто довіряє лише Йому і покладається лише на Нього.

Життя чоловіків і жінок, які обирають шлях богопосвяченого життя, розвивається за однаковою схемою. По-перше, джерелом усього є Божий заклик і запрошення жити життям, яке ґрунтується на самому Бозі. Після цього потрібен час, щоб «послухати вчення» і прийняти рішення повернутися в бік Бога, щоб – як люди після хрещення Йоана – відмовитись від злого і звернутися до доброго. А ще є пустеля, тобто переживання власної слабкості та сили Господа Бога, який дає наснагу слабким і грішним перемагати зло в собі та в інших.

Автентичне богопосвячене життя – це нелегкий шлях. Навпаки, це крутий, вибоїстий, а часом навіть шалений життєвий шлях, на якому неможливо вижити без усвідомлення того, що я йду ним не заради власної примхи, а тому, що Господь Ісус покликав мене до цього. Це Він перший пройшов цією дорогою, проклав путь і запросив наслідувати Його на шляху Євангельських Рад. Усвідомлення того, що крокуєш Його слідами, винагороджує будь-які незручності, а бажання досягти тих самих висот, яких досяг Господь Ісус, вивільняє – незважаючи на втому – нові сили та енергію. Бажання бути там, де Він – це прагнення досконалості, тобто близькості з Ісусом. Це благодать, яку Він дає тим, кому сам хоче. Однак ми можемо просити Христа бути якомога щедрішим, даруючи покликання, розпалюючи все більше молодих сердець бажанням наслідувати Його. Ми можемо і повинні просити, щоб в нових чоловічих та жіночих серцях Він повсякчасно викликав бажання євангельського радикалізму: життя, сповненого незабутніх пригод, яких можуть скуштувати лише Його вірні послідовники.

Мої Дорогі!

Час, в якому ми живемо, створює для всіх нас чимало перешкод. Однією з них є пандемія, яка триває вже багато місяців і приносить багато обмежень та загроз. Тому, в дусі відповідальності та турботи, цьогорічне святкування Дня Богопосвяченого Життя носитиме дещо інший характер. Спільне святкування, заплановане на 1 лютого, у поєднанні з освяченням нового храму святого Бенедикту при монастирі сестер бенедиктинок у Солонці поблизу Львова, стає неможливим. Ці урочистості відбудуться пізніше, а ми вже тепер сердечно запрошуємо до участі в них всіх богопосвячених, священиків та вірних.

У цій ситуації, відповідно до рекомендацій Святого Престолу, просимо всі парафіяльні спільноти в свято Стрітення Господнього, занести подячну молитву за чернечі спільноти нашої Архідієцезії. Нехай в парафіях, де діють спільноти богопосвячених, в часі головної Меси відбудеться обряд відновлення чернечих обітів в присутності вірних.

Святом Стрітення Господнього ми також закінчуємо Рік молитви про покликання до священства та богопосвяченого життя. Дякуємо всім за дар молитви, вірячи, що вона принесе щедрий плід нових покликань, так необхідних нашій Церкві. Водночас просимо, щоб ця молитва не припинялась, бо Господь Ісус сказав: «Просіть, і дасться вам».

Святкуючи в цьому році тридцяту річницю відновлення структур Католицької Церкви в Україні, дякуймо за кожне покликання, за кожний відбудований та новозбудований храм та за відновлене богопосвячене життя. Подякуймо Богові за Його благословіння, завдяки якому все це було здійснено, і за людей доброї волі, які прийшли на допомогу нашій Церкві. Дякуймо за кожну парафіяльну спільноту. Саме в них відбуваються великі справи спасіння, які є знаком Божого Царства на землі.

У цей святий день вдячності благословляємо вас від всього серця: В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.

+ Мечислав Мокшицький
Архієпископ Митрополит Львівський

+ Едуард Кава
Єпископський вікарій до справ богопосвяченого життя

Львів, 26 січня 2021 року
№ 17/2021