Під час війни особливо важливо довіряти Богові, – митрополит Андрей Шептицький

«Під час війни особливо важливо довіряти Богові. Воєнні часи приносять нам неодно терпіння і неодну спокусу. Йде лиш про це, щоб з Божою благодаттю тривати при Божому законі і сильно надіятися на Всевишнього, що його пресвята ласка оберне на наше добро всі терпіння, які нам зіслав. Досвіди принимаємо з Божих рук; нічого не діється без волі Небесного Отця, Бог, добрий Батько, змилосердиться над нами, простить наші гріхи і дасть діждатися благословенного часу миру», – митрополит Андрей Шептицький.

1 листопада минає 78 років з дня смерті предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви, митрополита Галицького та Архиєпископа Львівського Андрея Шептицького.

Маючи духовний сан, митрополит був вмілим дипломатом, економістом, щедрим меценатом, етнархом. «Сповняючи обов’язки любові до ближнього, приставав я з моїми вірними у справедливих національних прагненнях, роблячи себе всім для всіх, щоб їх спасти; обороняв я їх також перед несправедливостями», – писав Шептицький.

Кілька думок митрополита, які зараз особливо актуальні:

Ясно, як на долоні, що Рідна Хата не повстане, якщо не буде українського моноліту, коли українці-самостійники не зможуть, обходячи всі різниці, які їх ділять, завести між собою якнайбільшу єдність. Тієї єдності Україні треба, а та потреба накладає на нас усіх обов’язок, і від сповнення того обов’язку залежить майбутнє Батьківщини.

Кожен, кому тільки добро України лежить на серці, мусить уважати за свій обов’язок цілою працею життя спричинятися до множення елементів єдності.

Заховуйте супокій. В Божих руках наша доля; без Божої волі і волос з голови не спаде. В Бозі наша надія і сила. В огні сеї страшної війни виковуєся красша для нас доля.

Ви, що у бою щодня наражені на смерть, пам’ятайте заховувати серце, чисте від гріха, будьте все готові ставати перед Божим Престолом і здавати справу з цілого життя. Хоробро сповніть обов’язки! Побіда певна, а справа свята!

Спільна молитва, мої милі браття, має більшу силу, ніж молитва кожного зокрема. Не лише тому, що тут один за одного молиться, один одному випрошує ласки з неба, а ще й тому, що Ісус Христос обіцяв особливішим способом бути з тими, хто об’єднується в Його імені.

Бо кожний розуміє, що мир, який не рахувався б із потреби народів і при якому народи вважали б себе скривдженими і ними б у дійсності були, не був би ніяким миром. А радше причиною нових чимраз гідних ускладнень і взаємних ненавистей, які мусили б довести до нових воєн.

Працю для майбутнього вважаю справою у сто разів важливішою, ніж усе, що можна зробити для теперішньої хвилини. Маємо тепер закласти у християнські організації нашого народу ті цеглинки, на яких послідовники наші будуть будувати.

Не мають чого боятися ті, що ждуть певної світлої побіди!

В Бозі наша надія і сила. В огні сеї страшної війни виковуєся красша для нас доля