У Бердичеві відбулась щорічна зустріч богопосвячених осіб Київсько-Житомирської дієцезії

Щоправда, через карантин, у вузькому колі.

У понеділок, 11 травня, у Всеукраїнському санктуарії у Бердичеві відбулась щорічна зустріч богопосвячених осіб Київсько-Житомирської дієцезії. Цього року вона відбулась у вузькому колі, з огляду на карантин. Однак усі охочі могли приєднатись до молитви через трансляцію Телебачення Віковічного Слова.

У попередні роки Дієцезіальний день богопосвяченого життя відбувався у лютому. Однак кілька останніх років перешкодою для такої зустрічі у лютому була погода, тому було прийнято рішення перенести її на травень.

Цього року до бердичівського санктуарію, з огляду на карантин, прибули лише окремі представники чернечих родин. «Можливо, саме сьогодні ми мали зібратися, у цей час, коли відчуваємо свою крихкість, слабкість та обмеженість, коли маленький вірус може паралізувати цілий світ, аби роздумувати над своїм покликанням, і над тим, до кого нас Господь зараз посилає», – підкреслив єпископ Віталій Кривицький, який очолив цю молитву.

На початку присутніх привітав о. Даниїл Ботвіна OFM, Голова дієцезіальної Комісії богопосвяченого життя.

У проповіді єпископ ординарій, роздумуючи над Літургією Слова сьогоднішнього дня, заохотив придивитись до того, як богопосвячені особи реалізують своє покликання. Проповідник також звернув увагу на діяльність апостолів, їх відкинення людьми та, з іншої сторони, певне обожествлення зі сторони захопленого люду. Однак у цих ситуаціях прикладом є постава нашого Вчителя, Ісуса Христа.

Єпископ також підкреслив необхідність пам’ятати про суть свого покликання, аби був звеличений Бог. Богопосвячені особи, як і апостоли, належать до певної еліти. Це еліта, що любить Бога, приймає Його до серця і стає помешканням для Трійці. «Це не еліта у зовнішніх формах, а еліта – прихована у глибині», – підкреслив єпископ Кривицький. Це – бути маленьким помешканням для Бога, чистим, убогим та сповненим послуху, адже богопосвячені особи складають такі обіти. Під час карантину, ця еліта є особливо необхідна, бо допомагає пережити складні часи пораненому суспільству, з користю для вічності.

На завершення Євхаристії зібрані віддались під покров Богородиці, співаючи Лоретанську літанію. Після цього у спонтанній молитві, яку очолив єпископ ординарій, монахи та монахині відновили свої чернечі обіти. «Господи, ми віддаємо Тобі наші серця, наш голос, наші руки, наші ноги. Користуйся кожним із нас, як Своїм знаряддям, щоби прийти до тих, до кого нас посилаєш», – молився єпископ Віталій.

Нехай наші серця сповнює молитва подяки за кожне покликання до богопосвяченого життя. Довірмо Богу молодь, яка відчуває покликання до особливого служіння Богу та Церкві, аби сповнені рішучості та відваги йшли за Христом.

Джерело: Аліна Петраускайте, КМЦ