У Язловці в монастирі Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії 29 квітня відбувся день зосередження для священиків і богопосвячених осіб Чортківського деканату.

Провідною темою зустрічі було  «Любити священство Христове у собі».  Римсько-Католицька Церква цього дня переживає свято св. Катерини Сієнської, покровительки Європи. З цієї нагоди було згадано її слова, які залишила у «Діалогах про Провидіння Боже» на тему священства і священиків, які допомогли у кращому роздумі над темою зустрічі.

На День Зосередження приїхало восьмеро священиків і п’ять монахинь. Зустріч провадив виголошуючи конференцію і проповідь кс. Андрій Гано, адміністратор парафії у Язловці. Під час деканальної зустрічі був час на молитву, адорацію Пресвятих Дарів, сповідь, розарій, зустріч при каві та обід. Як завжди головним пунктом дня зосередження була Свята Меса, котру головував декан кс. Мар’ян Попеляр.

Особливо актуальними є слова св. Катерини Сієнської, коли в ХХІ столітті мейнстрімні медіа лише засуджують і шукають гріхів священиків, поминаючи добро яке вони несуть:

«Ви повинні шанувати їх (священиків), якими б не були їхні гріхи, через любов до мене, вічного Бога, що їх вам посилає, і через любов до життя благодаті, яку отримуєте в цьому скарбі (Євхаристії), що містить цілого Богочоловіка, Тіло й Кров Сина мого, єдиного з моєю божественною природою. Ви повинні переживати через їхні гріхи, ненавидіти такі вчинки, повсякчас старатися покривати їх любов’ю і святою молитвою та змивати сльозами їхній бруд; і жертвувати перед моїм ликом за них ваші сльози й висловлювати велике прагнення, щоб я їх зодягнув, від доброти своєї, у шати любови».

Конференція на дні Зосередження була завершена словами святого Жан Марі Віаннея:

Ти священик назавжди

Якби таїнство священства було скасовано, ми не мали б Господа.

Хто Його вклав там у Дарохранильницю?

Священик.

Хто прийняв вашу душу, коли вона вперше увійшла в життя?

Священик.

Хто годує її, щоб дати їй сили здійснити паломництво?

Священик.

Хто підготує її до появи перед Богом, вмиваючи її в останній раз Кров’ю Ісуса Христа?

Священик, завжди священик.

І якщо ця душа помре через гріх, хто її воскресить, хто подарує їй тишу і спокій?

Знову священик…

Після Бога священик – це все!…

Він повністю зрозуміє себе лише на небі.

Джерело: РКЦ, Кс. Андрій Гано