Звернення конференції Римсько-Католицьких Єпископів України з нагоди Дня Незалежності України

Шановні Брати у священстві та Богопосвячені Особи!
Дорогі у Христі Брати і Сестри!
В складному часі, коли на всьому світі, в тому числі і в Україні, панує пандемія коронавірусної інфекції, довелося нам відзначати День Незалежності. З одного боку ми дякуємо за вільність, а з іншого боку ми стурбовані майбутнім, з тривогою та невпевненістю задаємо собі питання про те, що принесуть нам найближчі місяці і як далі складатиметься доля нашої країни.

У цій тривозі пригадується Євангеліє та записані у ньому слова святого Апостола Петра: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у Тебе – слова вічного життя!». Такою була відповідь на питання, яке Ісус задав учням під час випробування: «Невже й ви бажаєте відступитися?».

Для віруючого святого Петра, що говорив від імені всіх апостолів, перебування з Ісусом було єдиним шляхом, на якому вони не тільки знайшли сенс свого життя, але й віднайшли надію та впевненість у подоланні всіх труднощів.

Ми повторюємо ці слова разом зі святим Петром, схиляючись над долею України, яка святкує свій День Незалежності. Двадцять дев`ять років тому відкрився шлях до свободи. Саме тоді були встановлені кордони держави, підтверджені міжнародним співтовариством. Тоді здавалося, що територіальна цілісність і свобода вирішувати своє майбутнє стали гарантом і символом незалежності.

Сьогодні зі смутком все ще спостерігаємо, наскільки крихким є мир і територіальні межі. Неврегульований конфлікт на Сході України та анексія Криму надалі кидають тінь на це радісне свято. Розірвана єдність незалежної України триває, а розділене суспільство відчуває неспокій і тривогу, додатково підсилені триваючою епідемією.

Зважаючи на ці факти, День Незалежності має стати вигуком всього народу: «Господи, а до кого ж іти нам?». Зважаючи на ці факти, нам слід впасти на коліна і вигукнути: «Це ж у Тебе – слова вічного життя!». В світі, сповненому тривоги, віра повинна бути нашою запорукою та єдністю всіх. Саме віра повинна стати причиною надії.

Тому просимо вас, Брати і Сестри, щоб в День Незалежності України ми об’єдналися в молитві і просили про перемогу любові. Просили Бога про взаєморозуміння та турботу один про одного в цей непростий час, а для керуючих країною – про мудру та відповідальну турботу про суспільний порядок та безпеку, адже вони були обрані народом для служіння йому з повною відданістю. Молімося також про те, щоб і ми самі вміли працювати і жити на благо України.

Тому в дусі великої відповідальності взиваємо: «Боже, за заступництвом наших Святих і Блаженних, май милосердя для нашої Батьківщини. Нехай міццю Твоєї благодаті вона стане знаряддям шани та слави Твоєї величі. Надихай мудрістю правителів та державних діячів, єдністю та старанністю у виконанні обов`язків її громадян. Дай їй священиків наповнених Божим Духом. Зміцнюй в ній дух віри і моральних чеснот. Допоможи усунути суперництво та заздрість, будь-яку особисту чи колективну гординю. Нехай батьки та вчителі в Божому острасі виховують дітей та молодь. Нехай усі будуть охоплені духом жертовності та щедрості до Церкви та Вітчизни, духом взаємної доброти та прощення».

В усьому цьому нехай допомагає нам заступництво Богоматері, Допомоги Християн, та святого Йоана Павла ІІ, який закликав у Львові, щоб ми «жили самовіддано любов`ю до Бога та ближнього».

З усього серця благословляємо всіх Вас і єднаємося в молитві з усім народом: В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь

Львів, 22 серпня 2020 року
№ 38 / 2020

Конференція Єпископів
Римсько-Католицької Церкви в Україні